Павуки в банці

20.02.2017

Павуки в банці

Павуки в банці

Табір українських розкольників роздирають протиріччя

Одним з найважливіших подій кінця минулого року можна вважати фактичний крах авантюри по створенню квазиправославной «української помісної церкви», за якою стояв ряд державних і політичних структур України. Перша серйозна прогалина була пробита під час переговорів делегацій Московського і Константинопольського Патріархатів 28 жовтня. На них відбувся фактичний відкат у позиції Константинопольського Патріархату щодо України. У позиції Константинопольського Патріархату з’явилися нотки реалізму і усвідомлення того факту, що протиставляти себе Руської Православної Церкви не тільки недобре, неканонічно, але і марно. Україна — канонічна територія Московського Патріархату, і це — не предмет для дискусій. Делегації Московського і Константинопольського Патріархатів, як справедливо зазначив митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, повинні зустрічатися зовсім в інших випадках, наприклад, обговорити питання православного місіонерства в Індії, Індонезії і Нової Гвінеї.

У своєму стилі вів себе голова Держкомітету у справах релігій Віктор Бондаренко, який знову почав втручатися в церковні справи і вимагати відсторонення від Агафангела переговорів.

Після закінчення переговорів першими зірвалися керівники «київського патріархату». 6 листопада Філарет (Денисенко) спільно зі скандально відомим депутатом Павлом Мовчаном провели прес-конференцію, на якій безпрецедентно різкій формі обрушилися на своїх недавніх колег з «української автокефальної церкви» (УАПЦ), з якими ще зовсім недавно підписували протоколи про об’єднання в «українську помісну церкву» і своїх колишніх покровителів, і лобістів з комітету у справах релігій. Більше за всіх дісталося Кабінету Міністрів Анатолія Кінаха у повному складі, на чолі УАПЦ митрополит)’» Мефодію (Кудрякову) та голови Держкомрелігій Бондаренко, які «зрадили ідею Єдиної Помісної Української Церкви». Денисенко заявив, що Кудряков «зрадив справу автокефалії» за шикарну іномарку, подаровану йому депутатом Андрієм Деркачем. У відповідь Кудряков заявив, що ніколи не визнавав Філарета (ще місяць тому глава УАПЦ говорив прямо протилежні речі), ніякого Деркача на знає і нічого від нього не отримував, а інший діяч УАПЦ — Ігор Ісіченко — порадив Кудрякову подати в суд на Філарета і звинуватив Мовчана в поширенні на Україні неоязичництва. У свою чергу, в самій УАПЦ відбувся розкол. З неї виділилася «українська апостольська православна церква» на чолі з митрополитом Михайлом Дуткевичем, який через ЗМІ обмінявся з Ісіченко парою ласкавих епітетів. Така логіка всякого розколу — відокремившись від Церкви і духовного життя в ній, розкольницькі спільноти перетворюються у звичайні політичні партії, фракції, толки, згоди. Тому цілком логічним виглядає подальше дроблення і протистояння один одному і українських розкольницьких угруповань. Не дивно, якщо найближчим часом з’явиться ще парочка «істинно, істинно українських автокефальних церков».

Як уже зазначено вище, Філарет звинуватив уряд України в тому, що воно відмовилося від послуг розкольників. Він, зокрема, заявив: «Як стало відомо, на ім’я прем’єр-міністра України А. К. Кінаха прийшла аналітична записка держсекретаря Кабінету Міністрів України В. Яцуби, де в пунктах плану заходів Року України в Росії в релігійній сфері пропонується «працювати над подальшим вирішенням питання про автономію УПЦ, в тому числі ініціювати проведення Архієрейського Собору». У відповідь Кабінет Міністрів заявив, що нічого подібного не було, і що Кабмін проводить в життя політику президента щодо створення «Єдиної Помісної Церкви» на Україні. І міністри не збрехали. Просто, мабуть, вони зрозуміли, що з розкольницькими групами, які дробляться, нескінченно конфліктують один з одним, працювати неможливо, втручання Константинопольського Патріархату лише заплутає ситуацію, і вдалися до іншої тактики — в обмін на дистанціювання від розкольників добиватися від Московського Патріархату надання канонічної Української Православної Церкви статусу «автономної».

Між тим, УПЦ МП і так має достатньо широку ступінь самоврядності та ідея її подальшого відособлення не зустрічає підтримки у мільйонів православних віруючих України. Немає жодних підстав до бурхливої радості і гучним оплесками з приводу того, що українські верхи дещо змінили тактику і зробили «велике благодіяння» — трохи дистанціювавшись від прямої підтримки розкольницьких угруповань, що, втім, викликала у їх лідерів справжню істерику. Ми не можемо бути задоволені, доки на Україні (і не тільки там) існує політична філософія і практика втручання держави в справи Церкви, поки існує ціла армія чиновників, яка з допомогою маніпулювання розкольницькими групами і шантажу Православної Церкви забезпечує собі «нетрудові доходи», виправдовує існування нікому не потрібних бюрократичних структур, поки існують безпрецедентні порушення прав на свободу совісті на Україні.

Кирило Олександрович ФРОЛОВ

Короткий опис статті: павуки західній Україні Розмір: 33.52 Kb.; Делегації Московського і Константинопольського Патріархатів, як справедливо зазначив митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, повинні зустрічатися зовсім в інших випадках, наприклад, обговорити питання православного місіонерства в Індії, Індонезії і Нової Гвінеї Павуки в банці документи реферати

Джерело: Павуки в банку

Також ви можете прочитати